Я хочу посвідчити про Божу милість і Його славу у моєму житті!!!
Недавно я перебувала на обстеженні в Хмельницькій обласній лікарні. Бо у мене були сильні болі в шлунку, в животі, іноді навіть важко було ковтати їжу. Мені робили крапельниці, уколи... Зняли загальне запалення. Але під час обстеження виявилось, що у мене є вроджена вада: стравохід короткий, тому частина шлунку піднята вгору, вище діафрагми( це така внутрішня м'язева плівка, яка відділяє грудну частину від живота).Шлунок у формі «пісочного годинника». Це зафіксовано на рентгені. Лікарі дуже дивувалися, бо з такою вадою взагалі-то не живуть, бо їжа не може правильно засвоюватись...
Дякую Тобі , Господи, що я дивно утворена!!!
Тут треба додати, що я народилась в 1961 році з двойні, восьмимісячна, сестричка народилась мертвою, а мене, як казала мені мама, витягли за ногу... Я пам'ятаю, що часто хворіла, часто болів шлунок, навіть зондувалась я вперше, коли мені було десь 5 чи 6 років.
Ще лікарі дуже дивувались, як я з такою вадою змогла виносити(!!!) сімох дітей!!! Моя ситуація ускладнилась тим, що зараз діафрагма ослабла і мені сказали, що є велика діафрагмальна грижа(по-простому дірка), яку можна лікувати тільки оперативно. Отож я молилась, читала Слово, шукала Божого Лиця, боролась зі страхом і невірством...
Оце на початку цього тижня їздила в Київ на консультицію. Перед поїздкою молились за мене у громаді, благословили мене грошима в дорогу. Я їхала з повною довірою Богові, була готова до будь-якого діагнозу; як-то кажуть, згодна була «з'їсти агнця з рогами і копитами». Зробили мені там ще один рентген. Діагноз був зовсім протилежний: що я абсолютно здорова, що нема ніякого зміщення органів, ніякої діафрагмальної грижі, отож і операція не потрібна. Вся слава Богові Живому!!!!!!!!!!!!!!!
Вірю, що Він міцно тримає мене у Своїх Всемогутніх Долонях, вірю, що так, як зняті ці діагнози, то відійдуть і всі болі.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 10172 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Бухольц Эдуард Альбертович, Воспоминание милостей Божиих в моей жизни. 1 Часть - В. Навлинский Странствуя дорогами жизни, однажды извилистые пути привели меня и моих двух друзей в зимнюю пору в беленький домик – хутор, что в окрестности города Елгавы, в котором проживало благословенное Богом семейство Эдуарда Альбертовича Бухольц.
Никогда не забуду, как на лай двух псов у калитки, вышел никто иной как, сам дорогой брат Эдуард Альбертович. Увидев нас , радостно воскликнул : «О, Святая Троица пришла ко мне!»…
Обстановка дома простая, как и сами его обитатели. Усадив нас на диван, брат Эдуард поведал о том, что всего за несколько дней до нашего посещения Господь чудесным образом поднял его тяжело больного с этого дивана , на котором сидели теперь мы .
Дело в том , что этот неутомимый труженик на ниве Божьей нуждался в отпуске . Ему Господь так и сказал , что даёт ему «отпуск» на 3 месяца. Его парализовало и он не мог встать, но внезапно явилось облако Ангелов, и Господь проговорил к нему : «В подтверждение того , что ты встанешь через 3 месяца, вот тебе знак… и в одно мгновение Он поставил меня на ноги . Потом я снова оказался на диване, - продолжал брат .
Приехавший врач , осмотрел меня и сказал : «Ну, дедушка, полежишь месяцев шесть, полечим, а потом посмотрим , что делать дальше». Я же ему и говорю : «А это как решит моя Небесная Канцелярия, а она решила мне лежать 3 месяца»… Так и произошло : ровно через 3 месяца я встал совершенно здоровый. И мы в этом убедились , он сел за руль своего трёхместного мотоцикла, на заднее сиденье усадил дочь, а в люльку свою верную супругу, и так они поехали церковь… и это-то в их восьмидесятилетнем возрасте.
Невозможно описать словами личность этого самоотверженного служителя Божия. Его детски чистый задористый смех остался в моей памяти навсегда .
Жаль, что в те годы у нас не было с собой ни фотоаппарата , ни магнитофона , чтобы запечатлеть его личность и записать чудесную повесть , которой поделился он с нами тогда .
Пусть его свидетельства, помещённые в этой книге , ободрят в вере читающего и послужат к прославлению нашего дорогого Спасителя и Господа Иисуса Христа.
Кажется всё, что описано в книге, мы лично слышали из его уст.
В Навлинский
Г.Нарва
