Вони донині тут,
астарти* і ваали** .
Небачений розгул:
блуд плоті, слів, ідей.
Бажання насолод
і, щоб не заважали,
безжально нищить світ
беззахисних дітей.
В зрадливім лоні жах:
дитя безгучно плаче –
шматує плоть його
чи кат, чи акушер.
Малюк іще не жив
і світу ще не бачив,
а мати хоче вже,
щоб він скоріше вмер.
Щипці потягнуть плід,
його пручання марні –
тече вже слина з пик:
„з’їмо його, з’їмо!”***
А люди знов грішать,
байдужі та безкарні:
жінки, і лікарі,
і ми, що мовчимо.
Та це не назавжди –
життя так швидко лине,
скінчиться все колись
і прийде смерті час.
І ось тоді, тоді,
у ту страшну годину
повстануть діти всі,
і Бог спитає з нас!
*Астарта – одна з богинь ханаанців. Покровителька повій.
**Ваал - бог родючості в семітських язичників ( ханаанці, фінікійці та інші). Ритуали, присвячені йому, відзначалися статевими оргіями, на додачу масово приносили в жертву ідолу дітей.
***В Китаї досі практикується поїдання утробних плодів і немовлят з метою омолодження. Та й метод лікування стовбуровими клітинами, популярний нині в „цивілізованому” світі, нічим не відрізняється від відвертого людожерства.
Галина Манів,
Київ,Україна
Друзі,хто хоче мати збірку моїх віршів, звертайтеся на мій е-мейл.У середині травня вона вийде з друку. Про всяк випадок повідомляю ,це поезія православного спрямування. e-mail автора:pilot-z@ukr.net
Прочитано 3735 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
