Пролетели, прошли безвозвратно афганские будни
С автоматом два года прошагали в пыли
И в колонне «Урал» на Саланг поднимался натужно
От жары мы страдали, а еще от гор, от войны
Упирались машины в огромные мрачные скалы
И цеплялись за край кучевых, дождевых облаков
В это время с вершин белоснежных душманы стреляли
И теряли в неравном бою мы бойцов
Вот туннель на вершине вдали показался
Вот летим мы в него, в темноту, в километры - вперед
Задыхаясь без воздуха, я вспоминаю вдруг маму
Она дома, в России меня давно очень ждет
То душманы зажгут, то в пробке в туннеле застрянем,
То напьется опять наш лихой командир…
А в России березки стоят в белоснежных нарядах
И девчонкам на танцы без нас опять не ходить
Мы два года в горах горизонта, равнины не видим
И скучается очень по России, по родной стороне
Письма вдаль дорогим мы короткие пишем
- Я живу на курорте, не волнуйтесь вы обо мне,
Скоро срок вылетать нам домой и готова парадка
Только снайпер готов в этом нам помешать
Разгоняю машину и мчусь с перевала…
Очень хочется мне свою маму родную обнять
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Встреча - Наташа Дивак Посвящается На ДР моей подруге, Платинке. Думаю в твоём случае, родная, всё было именно так:).
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
